Марихуана планчик Канабис OG Kush Конопля Вятские Поляны

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ой, братаны, слушайте, тут целая история про мои закладки наркотиков и работу в Макдональдсе! Упоролся я тогда как никогда раньше и до сих пор, когда вспоминаю, прямо настроение поднимается. Это было лето, жара пекла, а я уже надолго уперся в бошки. Собрался я тогда с друзьями, решили мы в отпуск на природу поехать, но сначала нужно было проснуть наркотическое опьянение. Ну и конечно, я вспомнил про свои закладки. Вот такая жесть получилась:

я любил травку, это было мое все, мой самый родной и любимый наркотик. У меня всегда были свои закладки, и я знал, где их всегда хранить. Решил я тогда принять большую дозу и упороться на полную. После этого я забыл, что такое сон и реальность.

Когда я вспомнил, что у меня есть работа в Макдональдсе, я понял, что в прекрасном состоянии попасть на работу – это прямо жесть! Я подумал, как это будет весело: работать в городе, зарабатывать деньги и одновременно кайфовать от своих закладок. Братухи, это было что-то невероятное!

Началась моя работа в Макдональдсе, и я уже был в полунаркотическом состоянии. Каждое утро вставал пошатываясь и с несколькими граммами амфетамина в крови.

Весь день я был в своем мире, отвечая на заказы бургеров и картошки фри. Я не замечал никаких проблем, ведь был занят своим собственным псилоцибиновым путешествием. Меня окружали люди, бегали по залу, выполняли свои обязанности, но я был вроде наркомана в параллельной реальности.

У меня были свои закрытые вечеринки на работе, когда я доделывал смену. Мы с коллегами собирались в уголке и раздували дымки. Я предлагал им свои закладки, и все чувствовали, что они на взлете. Мы смеялись, шутили, гуляли по универсаму под наше шипучее настроение. Но конечно, мои боссы не могли этого не заметить.

«Есть есть, что-то с тобой не так», – сказал мне один из боссов.	«Да ну, все норм, я просто творческий работник», – ответил я.
«Так ты творческий, но работать должен!» – возмутился босс. «Бери себя в руки, а то придется тебя уволить!»	«Хорошо, босс. Я все понял, больше не буду», – сказал я со смешанными чувствами.

Так я потихоньку перестал себя упарывать на работе. Понял, что это такая засада, работать и употреблять наркотики одновременно. Нафиг такая жизнь, я решил сделать выбор в сторону работы. Чтобы развиваться, получать больше возможностей и уйти от своего наркотического опьянения.

Но все равно, даже сейчас, время от времени я вспоминаю о своих закладках и бывших коллегах. Хотя уже много лет прошло, но эти воспоминания всегда останутся со мной.

Братва, вот вам совет от наркомана-гопника: не смешивайте работу и наркотики, не упортесь в бошки, иначе грош цена вашей жизни! У нас впереди еще много интересного, и нам нужно быть в форме, чтобы осуществлять свои мечты и планы.